Психофізіологічні характеристики операторів як чинник аварійності

Анотація

З розвитком та ускладненням техніки зростає значення людського фактора на виробництві. Необхідність вивчення цього фактора (тобто фізіологічних, психологічних, психофізіологічних можливостей людини) при розробці та вдосконаленні технологічних процесів, при організації виробництва та експлуатації людино-машинних систем стає очевидною. Від успішності вирішення цього завдання залежить ефективність та надійність створюваної техніки. Зростання ролі людини та масштабів сфери психофізіологічної активності суб'єкта-професіонала в галузі техніки походить від індивідуальної активності до міжособистісних взаємодій фахівців та їх соціальної активності [2, 3].

Аналізуючи найзагальніші компоненти діяльності оператора енергоблоку АЕС, ми ставили за мету конкретизацію концептуальної моделі керованого процесу, яка дає оператору можливість співвіднести різні частини технологічного процесу загалом та діяти ефективно. Надійність діяльності оператора у різних ситуаціях забезпечується сформованістю окремих концептуальних моделей діяльності.

Розгляд уявних моделей оперативного персоналу АЕС зазвичай уявляється так: устаткування АЕС – це інформаційний простір, де у часовому режимі різних експлуатаційних ситуацій розгортається прояв технологічного процесу. Мисленнєва модель обладнання АЕС має просторово-часові характеристики уявних процесів. Уявно оператор може представити реактор, турбіну або будь-яке інше обладнання в згорнутому або розгорнутому вигляді.